У
сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з
провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на
вільне життя в самостійній соборній незалежній державі. Тож в передень цього свята 18 січня 2018 року в Диканському історико-краєзнавчому музеї ім. Д.М.Гармаша для учнів 10 класу Диканського НВК ім. М.В.Гоголя був проведений тематичний урок присвячений цій події.
Ведуча заходу науковий співробітник музею Наталія Дзюба познайомила присутніх з історією цього свята та передумовами його виникнення.
Ведуча заходу науковий співробітник музею Наталія Дзюба познайомила присутніх з історією цього свята та передумовами його виникнення.
Перша світова війна створила небезпечний прецедент,
поставивши великі маси українців в лави воюючих одна з одною ворожих армій.
Одночасно війна, яка обернулася шерегом революцій, створила якісно нові
можливості для відновлення української державності та реалізації соборницьких
прагнень. Проголошення Центральною Радою Української Народної Республіки стало
центральною подією Української революції 1917 – 1921 рр., логічним завершенням
довготривалого національно-визвольного руху. IV Універсалом Центральної Ради і
на мирних переговорах в Бресті з країнами Четвертинного блоку УНР твердо заявила
про соборницьку перспективу своєї державної політики. Революція 1918 р. в
Австро-Угорщині посилила надії українців Наддністров’я на здобуття права
власного самовизначення, а факт існування державності на Великій Україні
надавав їм упевненості в неминучості об’єднання нації в єдиній Українській
Соборній Самостійній Державі.
18 жовтня 1918 р. у Львові
сформувалася Українська Національна Рада (УНРада) на чолі з Євгеном
Петрушевичем, яка взяла у свої руки владу в західно-українських землях,
проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які «творять
цілісну українську територію, уконституйовуються... як Українська держава». Ідея соборності українських земель набула
державного статусу.
Важливим є й факт легітимності завершальної стадії
соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху
– Українська Національна Рада та Директорія УНР – ще 1 грудня 1918 року в
Фастові уклали Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території
обох утворень в одній державі: «Правительства обох Республік... уважають себе
посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в
діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну
неподільну державну одиницю».
3 січня 1919 року у Станіславі було ухвалено рішення про злуку, в якому зазначилося: «Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку».
3 січня 1919 року у Станіславі було ухвалено рішення про злуку, в якому зазначилося: «Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку».
Остаточна процедура оформлення соборності відбулася в Києві
22 січня, в першу річницю проголошення ІУ Універсалу Центральної Ради. В цей
день був підписаний і оприлюднений спеціальний Універсал Директорії УНР, який
дістав також назву Акту Злуки. Вітаючи січневе рішення УНРади, Директорія
урочисто оголосила про те, що: «Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна
від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка
(Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які
умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня
Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім
поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх
синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя
всього її трудового люду».
На додачу, День Соборності України був
оголошений вихідним. Однак радість українців тривала недовго. ЗУНР
проіснувала лише до літа 1919 року, а ще через рік із політичної карти зникла й
УНР. І хоча соборна
Україна проіснувала зовсім недовго, Акт злуки УНР із ЗУНР і факт підписання
документа мали велике історичне значення. Українці заманіфестувати перед усім
світом про неподільність українських земель та солідарність свого народу. Офіційним державним святом День соборності
України став лише в 1999 році після підписання Леонідом Кучмою відповідного
наказу.
А на завершення всім присутнім, на згадку про зустріч, були роздані листівки з гімном Диканщини.
Немає коментарів:
Дописати коментар