Урок мужності "Час вибрав нас"

Війна – це завжди страждання, біда, крик душі. Це трагедія для народу, трагедія для матерів, трагедія для солдата, в якого страшні лихоліття забрали можливість жити під чистим, синім, головне мирним небом. Війна, як і смерть не дивиться в обличчя і не рахує літа своїй жертві. 15 лютого українське суспільство відзначало 29-ту річницю виведення обмеженого військового контингенту СРСР з Афганістану. Тож 16 лютого в Диканському історико-краєзнавчому музей імені Д.М.Гармаша для учнів 10-го класу Диканської НВК ім. М.В.Гоголя було проведено урок мужності «Час вибрав нас».

 Провідний екскурсовод музею Кошель А.Ю. коротко ознайомила учнів школи із державою Афганістан, її становищем в межах світової спільноти, традиціями афганських племен, суспільним і політичним устроєм Афганістану у 70-х роках ХХ століття. Були означені головні причини розгортання громадянської війни в Афганістані та вводу на терени держави обмеженого військового контингенту СРСР. На кінець 60-х років у державі сформувалось два політичних  табори, які радикально відрізняються за своїми поглядами: ісламіти (прихильники ісламського способу життя), а також прихильники світського типу держави на кшталт радянського. Варто сказати, що Афганістан здавна був у дружніх стосунках з Російською імперією, а потім і СРСР.

         В 1978 році до влади в Афганістані  приходить НДПА і розпочинає радикальні реформи по перетворенню Афганістану у державу світського типу. Забороняються на рівні закону традиції, які сповідувались століттями. Відбуваються масові репресії тих, хто не згоден із республіканською владою. Ісламіти, підтримані населенням, починають боротьбу проти режиму. Офіційна влада неодноразово звертається до СРСР за військовою допомогою, для придушення ісламістів. В грудні 1979 року на територію Афганістану направлений обмежений контингент радянських військ.

Присутність іноземних військ викликала стихійний опір громадського населення  Радянські війська перебували на теренах ісламської держави до 1989 року.

Школярі  заслухали  статисти стичні дані щодо афганської війни. Всього через  Афганістан пройшло 620 тис. радянських військовослужбовців, з них 150 тис. – українці, з них 70 осіб із Диканського району.

Збройні сили СРСР втратили:

-         13 836 чоловік загиблими; за іншими даними 15051;

-         53753 солдата поранено;

Українців :

-         2572 загиблих (17 % загальносоюзних втрат);

         За віком втрати:

-         до 20 р. – 8655 осіб (з них – 2 офіцери);

-         20-25 р. – 3557 (842 офіцери);

-         25-30 р. – 878 осіб (640 офіцерів);

-         30-40 р. – 170 осіб (99 офіцери).

За  військовим званням:

-         офіцери – 1979 осіб;

-         прапорщики – 691;

-         сержанти – 3166 осіб;

-         солдати – 78790 осіб.

-         робітники і службовці рад. армії – 188 осіб.

Звернули увагу учнівської молоді і на літературу щодо теми зустрічі: спогади учасників військових дій, а також  документально-біографічний доробок  «Час вибрав нас», у якому зібрана інформація про диканчан, які виконували інтернаціональний обов’язок у різних країнах протягом майже 50 років.

Як відомо – статистика німа наука, вона говорить цифрами. Проте за кожною одиницею, десятком чи сотнею стоять окремі люди зі своєю долею, ріднею і батьківщиною. З поміж тих військових, які загинули в Афганістані і повернулись додому «грузом 200», тобто у цинкових трунах,  3 – мешканці нашого району.  Учні мали можливість дізнатись більше про так звані чорні тюльпани із композиції О.Розембаума «Чорний тюльпан».

Кадровий військовий, старший лейтенант, який добровольцем відправився до Афганістану – Канівець Іван Дмитрович загинув у віці 26 років в 1987 році, від смертельного поранення, так і не прийшовши до тями. І залишив на цій Землі сиротою 1-річного сина. Посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки». Двадцятирічним відійшов у вічність сержант Володимир Сторчун далекого 1988 року. Володі залишалось служити 2 дні до мобілізації. Того страшного осіннього дня солдат стояв на посту, пролетіла машина і автоматною чергою забрала молоде життя. Посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки».  Юрі Кононенку було 19. Колона, в якій перебував рядовий Кононенко потрапила в засідку. Виводячи автомобіль з-під обстрілу, Юрій був смертельно поранений. Причина смерті  - асфіксія шляхом штучного здавлювання грудної клітки та живота. Посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки». Ведуча зачитала присутнім останній лист Ю.Кононенка додому.

На зібрані були присутні безпосередні учасники  афганської війни:

1.     Онищенко О.А. – колишній інженер з авіаційного й розвідувального оснащення. Підполковник. А нині голова Диканської районної спілки ветеранів війни в Афганістані.

2.     Братський Олександр Володимирович – кадровий військовий, полковник, в роки війни виконував обов’язки начальника штабу батальйону забезпечення військ 40-ї армії, багато років служив військовим комісаром в Диканьці, голова благодійного фонду «Допомога військовим», наш працівник – художник.

3.     Червонюк Ігор Федорович – в роки афганської війни – командир стрілецького відділення, сержант. Нині голова спілки інвалідів війни в Афганістані «Світанок», майстер народного мистецтва України.

Учасники афганської війни поділились своїми спогадами, а також дали «настанови» сучасній молоді, як не втратити себе у скрутних життєвих ситуаціях і залишитись людиною за будь-яких обставин.

28 липня 1988 року були підписані Женевські угоди за якими Радянський Союз був зобов’язаний вивести свій військовий контингент із Афганістану в 9-місячний термін, починаючи з 15 травня. Остаточно війська були виведені 15 лютого 1989 року.

На завершення присутнім юнакам та дівчатам побажали жити в мирний час із синім небом над головою.