Мистецтво вишивання в
Україні здавна було поширене в народному побуті. Вишивку застосовували для
прикрашання одягу (сорочки, фартухи, головні хустки) і житла (покривала,
скатерті, рушники і т.д.). Кожна річ, прикрашена вишивкою, мала характерний,
тільки їй властивий тип прикраси, специфіка якого виявлялась у формі,
орнаменті, колориті, техніці виконання. Тож працівниками Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша 22 березня для учнів 8-А класу Диканського НВК ім. М.В.Гоголя був проведений тематичний урок. Його метою було ознайомити присутніх з особливостями полтавської вишивки та складовими українського одягу, які представлені в експозиції музею.
В залі "Давні знаряддя праці та побут українців".
Вишивання – доволі трудомісткий процес, який
потребує неабиякого терпіння, скрупульозності та посидючості. І, мабуть,
найскладніше у цьому мистецтві – вміння гаптувати «білим по білому», яке потребує особливої уважності і точності в прокладанні
стібків. Саме про види техніки виконання полтавської вишивки, а також про рушникові шви розповіла провідний екскурсовод музею Н. Гордівська.
Мотив «ламане дерево»,
техніка вишивки – лиштва «берізка» поєднана з «солов’їними вічками».
Жіночі сорочки з експозиції музею.
Рушник кін. ХІХ ст. з експозиції музею.
Науковий співробітник Н.Дзюба разом з директором музею Н. Крюченко ознайомили учнів з елементами жіночого та чоловічого костюмів кін. ХІХ - поч. ХХ ст., які потім були продемонстровані на присутніх "моделях".
А на завершення - всі бажаючі могли сфотографуватися на пам'ять з "моделями".
