Режим роботи музею у святкові дні

Годинник б'є!
Під звуки бою
Вже рік старий кудись іде.
Нехай, прощаючись, з тобою
Всі наші біди поведе!
З наступаючим Новим роком!

У святкові дні музей не працює  1, 5 та 7 січня 2015 року.

Нова експозиція "Будянський фаянс"

 10 грудня 2014 року в картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої відбулося відкриття нової експозиції виробів майстрів Будянського фаянсового заводу. Ці експонати потрапили до музейної колекції в середині 80-х років від Бориса Петровича П'яниди, в той час художника заводу, уродженця с.Дячкове Диканського району. Крім своїх робіт він передав роботи художників Вакула Р.С., Кломбицької Г.І., Ніколаєва М.Б., Чернової Г.Д.

П'янида Б.П. Набори "Святковий", "Троянди".

Вакула Р.С. Блюдо ювілейне.

Чернова Г.Д.  "Гуляка".

  Будянський фаянсовий завод - найбільше підприємство фарфорово-фаянсової промисловості України. Засновано його у 1887 році видатним промисловцем М.С.Кузнєцовим, який володів багатьма фарфоровими заводами Російської імперії. Слід особливо відзначити, що майже вся продукція заводу відрізняється високою технічною якістю.

  В 1970-80-х роках Будянський фаянсовий завод став найбільшим в Україні, він випускав 34% всього обсягу фаянсу, що виготовлявся тоді в СРСР. Завод з успіхом експонував свою продукцію на міжнародних художніх і промислових виставках і ярмарках, був активним експортером фаянсу.

  Будянський фаянс у ці роки набув неповторного вигляду холодною кольоровою гамою розписів, м'якими тональними співвідношеннями. Ця кольорова палітра стала улюбленою для будянських художників завдяки розвинутій технології розпису підглазурними фарбами і солями металів.

  Для присутніх на відкритті нової експозиції сучасня майстриня Диканьки Кикоть Ірина провела майстер-клас з нової техніки - декупажу. Крім цього гостям була запропонована виставка-продаж творів в техніці декупажу майстринь Кикоть І. і Купка С. 

  І дорослі, і діти зацікавлено спостерігали за оформленням модних сьогодні атрибутів інтер'єру в техніці декупажу.

Славні люди землі диканської

 28 листопада 2014 року працівниками Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша було проведено зустріч із трудівниками Диканщини, які в 70-80-і рр. ХХ ст. працювали в сільськогосподарських і промислових підприємствах краю. Зустріч розпочалася в приміщенні музею, де гостям була запропонована коротка оглядова екскурсія по експозиції музею, під час якої акцентувалася увага на нові зміни і доповнення, які були зроблені в експозиції музею протягом останнього року.

  В залі історії другої половини ХХ ст. була представлена нова експозиція, що розповідає про розвиток економіки диканського краю в 70-80-і рр. В експозиції розповідається про роботу Диканського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів, району електричних мереж, районної друкарні і чотирьох будівельних організацій.

 В цій же вітрині розповідається і про роботу Диканської дільниці міськмолокозаводу, Диканської сорто-випробувальної дільниці, заводу продтоварів "Промінь", промкомбінату "Райдуга", та райспоживспілки, зокрема райунівермагу "Диканька". Акцентується увага на передовиках виробництва та працівниках, нагороджених орденами та медалями.

 Наступна вітрина розповідає про розвиток сільського господарства краю в цей же період. Одним із найпотужніших підприємств того часу було районне об'єднання "Сільгосптехніка", машинний парк якого складав більше ніж 200 одиниць техніки, кількість працюючих на підприємстві було більше ніж 150 осіб. Не менш потужним було і районне об'єднання "Сільгоспхімія", головним завданням якого було забезпечення сільськогосподарських підприємств хімічними засобами захисту рослин від шкідників і хвороб. 

 Також розповідається про роботу комплексних виробників сільськогосподарської продукції - колгоспів і радгоспів району, зокрема про колгосп ім. Леніна в Диканьці,  про колгосп ім. Кірова в Водяній Балці, про колгосп ім. Куйбишева у Великих Будищах, про радгосп "Стасівський".

 Потім гості перейшли до картинної галереї, де у літературно-мистецькій вітальні ім. Башкирцевої, де їх уже чекали гоголівські герої з вітаннями і варениками.

 Зустріч була проведена у формі товариської бесіди. Ведуча зустрічі директор музею Н.В.Крюченко запрошувала гостей ділитися спогадами і розповідати про роботу тих підприємств, на яких вони працювали. Г.В.Павлюк, тодішній начальник районного управління сільського господарства поділився спогадами про загальну економічну ситуацію в краї, назвав багато імен керівників підприємств, з якими йому доводилося працювати. Перепелиця М.Р., головний інженер районного об'єднання "Сільгосптехніка" розповів про специфіку роботи підприємства, його технічну оснащеність та головні напрямки роботи. Л.Я.Ярош, керівник міжрайонної сортодільниці нагадала присутнім про основні сільськогосподарські культури, які районувалися тоді в краї та про людей, які працювали в цій організації. Про трудівників колгоспу ім. Леніна з теплотою розповідала керівник профспілкової організації Мороз Н.М.

 Про роботу будівельних організацій краю розповідали Тімченко В.Ю. - начальник райплану, Федін М.П. -  начальник будівельного управління №5, Деримарко А.О. - головний інженер "Райшляхдільниці". 

 Своїми спогадами про будівництво газопроводу у Польщі та Болгарії поділився начальник компресорного цеху управління магістральних газопроводів Мовчан В.В.

 Про роботу підприємств харчової промисловості розповідали головний технолог заводу продтоварів "Промінь" Дейнека О.Ю., головний технолог хлібзаводу Шоха Н.А. та начальник цеху молокозаводу Сотник В.М.  

 Своїми спогадами також поділилися працівники сфери обслуговування: працівник побуткомбінату з багаторічним досвідом Русина М.О. та заступник начальника райспоживспілки Липенко А.Т.

  Підсумував невимушену розмову Перехрест М.В. - голова районної ради депутатів трудящих, який займав цю посаду близько 20 років.

 Виступи гостей змінювали номери художньої самодіяльності, підготовлені працівниками районного Будинку культури. 

 Завершила зустріч ведуча Н.В.Крюченко, яка вручила самодіяльному художнику і пошуковцю Журову В.П. грамоту за активну пошукову і дослідницьку роботу.

Конкурс дитячого малюнка, присвячений 156-й річниці від дня народження М.К.Башкирцевої

  Традиційно, як і щороку, у картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої відбулася виставка-конкурс робіт юних диканських художників, приурочена дню народження художниці Марії Башкирцевої. Цього року на розгляд журі було представлено 94 роботи. 

  Учні шкіл району змагалися у трьох вікових категоріях: 1-4, 5-8 і 9-11 класи. Серед наймолодших призові місця вибороли Чипенко Микола, учень Диканської гімнаїі ім. М.В.Гоголя, учениця Диканської гімназії №2 Зелененька Оксана і Рядно Дарія зі Стасівської гімназії ім. М.К.Башкирцевої. З-поміж учнів 5-8 класів було представлено найбільше робіт. В цій категорії перемогу здобули учениці Диканської гімназії ім. М.В.Гоголя Ісхакова Любов, Кореліна Євгенія, Говоркова Катерина та Дзюба Альона, учениця Диканської гімназії №2. Серед старшокласників перше місце посіла Рудько Анастасія, учениця Диканської гімназії ім. М.В.Гоголя. Вона подала на конкурс вже готові художні полотна. 

 Друге місце в цій вікові категорії зайняв Пасічник Владислав з Балясного, а третє - Ярошенко Олександр, учень Великобудищанської ЗОШ. Поза конкурсом у виставці взяла участь жителька Ландарів Світлана Шаповал, чиї роботи теж не залишилися поза увагою глядачів і членів журі. Усі вони отримали грамоти і подарунки від журі, до складу якого входили художники Олександр Братський, Дмитро Марченко, директор історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша надія Крюченко і провідний екскурсовод музею Неля Гордівська.

   

До рідної землі з любов'ю (40 років з дня смерті художника Горобця П.М.)

           

 В історії українського мистецтва Павло Матвійович Горобець залишиться як видатний пейзажист-лірик і один із найнатхненніших співаків природи України. 

 14 жовтня в Диканській картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої відбувся урок, присвячений вшануванню пам'яті художника-земляка.

  Про життєвий і творчий шлях художника, картини якого експонуються в Дикансьій картинній галереї присутніх ознайомили співробітники музею Г.І.Золотайко, С.М.Купка, Н.А. Гордівська та директор Н.В.Крюченко.

 Народився П.М.Гробець у 1905 році в Полтаві,  в простій, але інтелігентній сім’ї. Любов'ю до рідного краю, захопленням музикою, театром, мистецтвом він зобов'язаний своєму батькові Матвію Григоровичу, який працював набірником у місцевій типографії і, на жаль, рано пішов із життя, коли сину виповнилися ледь 17 років. 

  Малювати Павло Матвійович почав дуже рано. Спочатку перемальовував журнали мод у матері-швачки, потім, ще хлопчиком був частим гостем сусіда-француза, який маючи художню освіту давав уроки малювання в сім'ях заможних полтавців.

 Пощастило П.М.Горобцю із учителями. Перший Г.Г.Цисс - сам полтавчанин, успадкував кращі традиції мистецтва часів І.Ю.Рєпіна, у якого навчався у 1896-1900 рр. у Петербурзькій Академії мистецтв.

На протязі чотирирічного навчання у студії Г.Г.Цисса Павло Горобець отримав необхідні йому початкові професійні знання, а головне - визначив свій шлях у мистецтві. Пізніше між ними зав'язалася щира дружба, яка позитивно відзначилася на творчості молодого художника.

 Другого свого справжнього вчителя П.Горобець зустрів під час навчання у Харківському художньому технікумі в 1928 році. Це був Микола Бурачек, у 1936 році йому одному з перших, присвоєне звання Заслуженого художника УРСР.

 У М. Бурачека був свій підхід до навчання. Він навчив свого учня бачити в природі симфонію фарб, відчувати її чарівну красу і не копіювати його, як вчителя, а вчитися живописати.

  Коли навчання у Харкові закінчилося вчитель і учень весь час продовжували листування і зустрічі. М.Г.Бурачек, відвідуючи Полтаву, завжди був бажаним гостем П.М.Горобця.

  У 20-30-х роках Павло Матвійович захопився сценою, грав у народному театрі і навіть сам ставив і оформляв спектаклі. До війни він працював художником-оформлювачем у кінотеатрах "Колізей" і "Червона зірка", потім художником-кореспондентом в газеті "Більшовик Полтавщини" (тепер "Зоря Полтавщини"). Постійно в газеті з'являлися його рецензії на спектаклі і зарисовки акторів у ролях.

 Після Великої Вітчизняної війни (пройшов її від першого до останнього дня, був поранений і контужений, нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня), в 1946 році став заступником директора з наукової роботи Полтавського художнього музею, із 1963 – 1973рр. був його директором. 

 Більше 70 виставок відбулося за життя майстра. Остання, персональна у Києві, у 1973 році за рік до смерті. Не кожний український художник міг похвалитися на той час виставкою в столиці. Вона пройшла з великим успіхом і мала численні схвальні відгуки. 

 Всього за своє життя художник написав більш тисячі пейзажів, а його графічна колекція налічує сотні рисунків і дружніх шаржів. Теми його творів - природа рідної Полтавщини в різні пори року, краєвиди Криму, дніпровські береги.

Творчість майстра стала органічним виявом його особистості. Він захоплювався красою природи, музикою, літературою, театром – і все це визначило його внутрішній світ.

 Мистетво П.М.Горобця є прикладом високого професіоналізму, зразком справжньої культури, щедрості душі і серця.  

"На колгоспних ланах"

"Осінь"

"На узліссі"

"Жовтень прийшов"

Круглий стіл до 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників

   

   В історії кожного народу є дати, трагізм і велич яких залишаються в пам'яті на віки і тисячоліття. Для нашого народу це ІІ світова війна (1939-1945 рр.) 

  Дорогою ціною заплатив український народ за участь у цій війні. 27 мільйонів загиблих - це 19 тисяч щоденно, 800 людей за годину, 13 загиблих кожної хвилини. На території України тяжкі бої точилися з 22 червня 1941 року до 28 жовтня 1944 року. 70 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не пройшло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

   22 вересня, на день визволення Диканьки,  у картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої відбувся круглий стіл, присвячений 70-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників.

   Ведучі заходу, провідний екскурсовод музею Неля Гордівська та науковий співробітник музею Наталія Дзюба повідали присутнім гірку статистику втрат українського народу у цій війні. Начальник відділу культури, туризму та архівної справи Євген Онищенко розповів про звільнення нашого краю від фашистських окупантів та увіковічення пам'яті загиблих у Великій Вітчизняній війні.

   Страшна арифметика війни не обминула  і наш диканський край: 7255 уродженців району пішли на фронт, близько 4200 із них полягло в боротьбі з ворогом. За мужність і героїзм шість воїнів удостоєні звання Героя Радянського Союзу: Гапон Григорій Євдокимович, Терещенко Михайло Кіндратович, Войтенко Степан Юхимович, Спичак Іван Іванович, Гордієнко Петро Павлович, Даценко Іван Іванович, Пелих Іван Якович (повний кавалер ордена Слави).

   Учні гімназії ім. М.В.Гоголя підготували історичну довідку про форсування Дніпра і остаточне визволення України.

   На круглий стіл були запрошені ветеран Великої Вітчизняної війни, голова ради ветеранів війни та праці району Анатолій Семенович Івашко та дитина війни Олексій Сергійович Каплонський. Вони, як очевидці, поділилися з присутніми спогадами про той страшний час.

  Заступник голови райдержадміністрації Тетяна Біляєва і селищний голова Валерій Товстій наголосили на тому, що нове покоління, шануючи святі сторінки минувшини, буде гідною зміною нашим славетним предкам, зможе внести суттєві корективи в біографії несправедливо забутих особистостей, їх славних справ, в ім'я людяності та істини.

   А музичні вітання  присутнім дарували самодіяльні артисти Ландарівського сільського клубу-філіалу та вихованці дитячого ясла-садочку "Ромашка".

Вшанування пам'яті художника М.О.Донцова

   "Я мовчки і похмуро бродив містом, пригнічений своїм нещастям. Але, ось я на виставці картин художника Матвія Донцова, і здійснилось диво. Я забув на мить свої біди, опинившись у полоні прекрасної живої природи. Я в царстві дивовижних ароматних квітів, їх невимовної чудової краси", - такими відгуками була відзначена виставка художника, що відкрилась у Києві в 1962 році.

   Цьогоріч виповнилося 40 років, як видатний живописець пішов за межу Вічності. Тому, в літературно-мистецькій вітальні Марії Башкирцевої, був проведений вечір пам'яті художника.

   Ім'я Матвія Олексійовича Донцова широко відоме у мистецькому колі. Нашій картинній галереї пощастило мати чотири роботи талановитого художника - "Черемшина", "Бузок", "Жоржини", "Річка Псьол". Їх, свого часу, від автора передав музею один з учнів Донцова, наш земляк, кандидат мистецтвознавства Борис Піаніда.

   Про біографію Матвія Донцова присутнім розповіла науковий співробітник музею Наталія Дзюба. 

   Півтори тисячі картин створив художник за 97 років, які відміряла йому доля. А народився він 27 листопада 1877 року у м. Золотоноша на Полтавщині (нині Черкаська область). Батько помер через рік після його народження, власної домівки сім'я не мала, тож скиталися з матір'ю по квартирах, а щоб було дешевше винаймали їх за містом. Саме там почалося захоплення малого Матвійка природою. Серед широких нив і квітучих луків, під шелест лісових дерев-велетів і щебіт птахів формувався майбутній майстер пейзажу.

   Художню школу  М.Донцов закінчив, коли йому виповнилося 35 років. З 1922 до 1944 року Донцов жив і працював у Полтаві, згодом у Золотоноші, Ірпені. Протягом двох десятків років Матвій Олексійович викладав малювання у дитячих будинках і школах. Саме тоді він звернув увагу на здібного учня Бориса Піаніду, навчав його, як і інших своїх учнів, не лише основ художньої грамоти, а й передавав життєву мудрість. 

   Борис Піаніда написав про свого вчителя чимало статей, видав монографію про значення творчості художника, а після смерті Донцова в Ірпені, у будинку, де художник доживав віку, створив музей.

   Розповідь ведучої доповнювали цікавими фактами з біографії майстра директор Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.Гармаша Надія Крюченко, старший науковий співробітник Галина Золотайко, учень Диканської гімназії ім. М.Гоголя Артем Постернак.

  Особлива любов жила у душі Матвія Донцова до музики, він любив писати картини, відтворюючи в пам'яті класичні мелодії. На творчість його надихали  й українські пісні, зберігся зошит, у який він занотовував тексти, що особливо запали в душу. На більш глибоке сприйняття творчості художника присутніх налаштували класичні твори у виконанні викладачів музичної школи Валерії Базаджиєвої та Анни Шкаровської.

   Вражає сила духу, жага до творчості майстра пензля. Адже, будучи тяжко хворим, за три дні до смерті він відпросився з лікарні малювати бузок. А Матвію Олексійовичу тоді йшов 98-й рік. Навіть у такому поважному віці він не вдавався до темних відтінків, його палітра була яскравою, сонячною, хоча долю густо мережав і чорний колір.

   

Виставка робіт Братського О.В.

 21 серпня в Диканській картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої урочисто була відкрита виставка картин місцевого самодіяльного художника Братського Олександра Володимировича.

  Народився Олександр Володимирович 22 січня 1955 року в місті Гадяч Полтавської області в сім’ї військовослужбовця. У 1972 році закінчив Гадяцьку середню школу №2. В листопаді 1973 року призваний до лав Радянської армії. Проходив службу у військах ППО в м. Оренбург та м. Шуя. З 1974 по 1978 р навчався в Московському вищому військовому училищі інженерних військ. З 1978 р. по 1981 р. проходив службу командиром взводу в Амурській області на будівництві автотраси «Амур». З 1981 по 1983 рік виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані на посаді начальника штабу промбази. З 1983 по 1988 рік служив замісником Решетилівського районного військового комісара. У 1986 році виконував завдання по ліквідації аварії на  Чорнобильській АЕС. З 1988 по 1994 рік служив районним військовим комісаром в Диканьці. Полковник запасу. Пенсіонер МО України.

  Малювати почав у 1987 році, хоча здібності до цього мав з дитинства. На виставці також представлене ще одне хобі художника - виготовлення  макетів моделей військових літаків. Зараз Олександр Володимирович працює художником-оформлювачем у Диканському історико-краєзнавчому музеї.

 "Бузок"

"Вечір над Ворсклою"

"Кочубеївські дуби взимку"

"Парадний в'їзд до маєтку Кочубеїв"

Моделі літаків з колекції автора

Круглий стіл "23 роки незалежній Україні"

   24 серпня українці відзначають своє головне державне свято – День незалежності України. У цей день 1991 року Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження всеукраїнським референдумом. Референдум, проведений першого грудня того ж року, виявив тверде прагнення українського народу до свободи і самостійності: за його результатами, незалежність України підтримали 90,92% виборців. Таким чином, народна воля остаточно утвердила відродження української державності.
   Виникнення національної української держави остаточно завершило собою багатовікову історію національно-визвольних змагань, що постійно велись українським народом від часів розпаду та поневолення Київської Русі. Здобувши свободу, українці отримали право вільно розвивати власну мову та культуру, самостійно розпоряджатись своїми національними багатствами та захищати свої інтереси на міжнародній арені, виступаючи повноцінними членами світової спільноти.
  Напередодні свята, 21 серпня, в картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої відбулося засідання тематичного круглого столу, який був присвячений 23-річчю незалежності України. Ведучою заходу була науковий співробітник історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша Н. Дзюба. 

   Про становлення незалежності України, її розвиток, присутніх познайомили старший науковий співробітник музею Г. Золотайко і провідний екскурсовод музею А. Кошель. Провідний екскурсовод музею Н. Гордівська повідала про всі віхи історії незалежності української держави, які пройшла і Диканщина, адже в музеї багато експонатів що розповідають саме про це.
  Учасників круглого столу зі святом привітали голова районної державної адміністрації О.Ус та голова районної ради С.Муха.

  Заступник голови районної державної адміністрації Т. Біляєва представила свої фото з Майдану, який їй вдалося відвідати.

  

  На круглий стіл завітав гість з Києва Ю. Гармаш - кінооператор, фотограф, викладач фотосправи. Він презентував свої роботи, які відзняв на Майдані під час революційних подій у Києві.

   Завершила засідання провідний бібліограф Диканської ЦБС О. Гірняк, зробивши бібліографічний огляд книг присвячених історії, духовності та культурі українського народу.