Цього разу до нашої скарбниці приєднався
гончарний круг.
Гончарство – одне із найдавніших ремесел
у світі. Обробка глини та виготовлення різноманітного посуду, цегли, кахлів,
черепиці та іншої кераміки є надзвичайно кропіткою працею. На території України
гончарство відоме ще з часів неоліту. Ручний гончарний круг (пристрій для
формування виробів з глини) тут з’явився у ІІ столітті, а от ножний круг вперше було
застосовано у ХІV – ХV столітті.
Завдяки Рум’янцівському
«Генеральному перепису» (1768 р.) знаємо, що на території Диканщини гончарний
промисел активно процвітав у с.Великі Будища.
Проте справжньою гончарною перлиною
Полтавщини завжди була Опішнянська громада. Саме звідти надійшов наш новий
експонат. Його власник – гончар Задорожній Михайло Васильович. Передати нам цей
унікальний предмет допоміг друг музею Терещенков Олександр Миколайович –
вчитель (чий професійний шлях розпочинався з Диканщини), історик, краєзнавець,
поет, письменник, завідувач музею «Сосновий бір».
Переданий до музею гончарний круг
використовували у 50-х роках ХХ століття; складається він з 2-х дисків, закріплених на
вертикальній осі (спиці, веретені). Зафіксовано його до дерев’яної столешниці.
На експонат чекають вмілі руки реставратора музею Братського Олександра
Володимировича та чільне місце в експозиції.
Щиро вдячні за подарований скарб.