Тематичнимий урок по народознавству

 Мистецтво вишивання в Україні здавна було поширене в народному побуті. Вишивку застосовували для прикрашання одягу (сорочки, фартухи, головні хустки) і житла (покривала, скатерті, рушники і т.д.). Кожна річ, прикрашена вишивкою, мала характерний, тільки їй властивий тип прикраси, специфіка якого виявлялась у формі, орнаменті, колориті, техніці виконання.  Тож працівниками Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша 22 березня  для учнів 8-А класу Диканського НВК ім. М.В.Гоголя був проведений тематичний урок. Його метою було ознайомити присутніх з особливостями полтавської вишивки та складовими українського одягу, які представлені в експозиції музею.

В залі "Давні знаряддя праці та побут українців".

  Вишивання – доволі трудомісткий процес, який потребує неабиякого терпіння, скрупульозності та посидючості. І, мабуть, найскладніше у цьому мистецтві –  вміння гаптувати «білим по білому», яке потребує особливої уважності і точності в прокладанні стібків. Саме про види техніки виконання полтавської вишивки, а також про рушникові шви розповіла провідний екскурсовод музею Н. Гордівська.

Мотив «ламане дерево», техніка вишивки – лиштва «берізка» поєднана з «солов’їними вічками».

Жіночі сорочки з експозиції музею.

  Рушник кін. ХІХ ст. з експозиції музею.

  Науковий співробітник Н.Дзюба разом з директором музею Н. Крюченко ознайомили учнів з елементами жіночого та чоловічого костюмів кін. ХІХ  - поч. ХХ ст., які потім були продемонстровані на присутніх "моделях".

 А на завершення - всі бажаючі могли сфотографуватися на пам'ять з "моделями".

Урок мужності "Час вибрав нас"

Війна – це завжди страждання, біда, крик душі. Це трагедія для народу, трагедія для матерів, трагедія для солдата, в якого страшні лихоліття забрали можливість жити під чистим, синім, головне мирним небом. Війна, як і смерть не дивиться в обличчя і не рахує літа своїй жертві. 15 лютого українське суспільство відзначало 29-ту річницю виведення обмеженого військового контингенту СРСР з Афганістану. Тож 16 лютого в Диканському історико-краєзнавчому музей імені Д.М.Гармаша для учнів 10-го класу Диканської НВК ім. М.В.Гоголя було проведено урок мужності «Час вибрав нас».

 Провідний екскурсовод музею Кошель А.Ю. коротко ознайомила учнів школи із державою Афганістан, її становищем в межах світової спільноти, традиціями афганських племен, суспільним і політичним устроєм Афганістану у 70-х роках ХХ століття. Були означені головні причини розгортання громадянської війни в Афганістані та вводу на терени держави обмеженого військового контингенту СРСР. На кінець 60-х років у державі сформувалось два політичних  табори, які радикально відрізняються за своїми поглядами: ісламіти (прихильники ісламського способу життя), а також прихильники світського типу держави на кшталт радянського. Варто сказати, що Афганістан здавна був у дружніх стосунках з Російською імперією, а потім і СРСР.

         В 1978 році до влади в Афганістані  приходить НДПА і розпочинає радикальні реформи по перетворенню Афганістану у державу світського типу. Забороняються на рівні закону традиції, які сповідувались століттями. Відбуваються масові репресії тих, хто не згоден із республіканською владою. Ісламіти, підтримані населенням, починають боротьбу проти режиму. Офіційна влада неодноразово звертається до СРСР за військовою допомогою, для придушення ісламістів. В грудні 1979 року на територію Афганістану направлений обмежений контингент радянських військ.

Присутність іноземних військ викликала стихійний опір громадського населення  Радянські війська перебували на теренах ісламської держави до 1989 року.

Школярі  заслухали  статисти стичні дані щодо афганської війни. Всього через  Афганістан пройшло 620 тис. радянських військовослужбовців, з них 150 тис. – українці, з них 70 осіб із Диканського району.

Збройні сили СРСР втратили:

-         13 836 чоловік загиблими; за іншими даними 15051;

-         53753 солдата поранено;

Українців :

-         2572 загиблих (17 % загальносоюзних втрат);

         За віком втрати:

-         до 20 р. – 8655 осіб (з них – 2 офіцери);

-         20-25 р. – 3557 (842 офіцери);

-         25-30 р. – 878 осіб (640 офіцерів);

-         30-40 р. – 170 осіб (99 офіцери).

За  військовим званням:

-         офіцери – 1979 осіб;

-         прапорщики – 691;

-         сержанти – 3166 осіб;

-         солдати – 78790 осіб.

-         робітники і службовці рад. армії – 188 осіб.

Звернули увагу учнівської молоді і на літературу щодо теми зустрічі: спогади учасників військових дій, а також  документально-біографічний доробок  «Час вибрав нас», у якому зібрана інформація про диканчан, які виконували інтернаціональний обов’язок у різних країнах протягом майже 50 років.

Як відомо – статистика німа наука, вона говорить цифрами. Проте за кожною одиницею, десятком чи сотнею стоять окремі люди зі своєю долею, ріднею і батьківщиною. З поміж тих військових, які загинули в Афганістані і повернулись додому «грузом 200», тобто у цинкових трунах,  3 – мешканці нашого району.  Учні мали можливість дізнатись більше про так звані чорні тюльпани із композиції О.Розембаума «Чорний тюльпан».

Кадровий військовий, старший лейтенант, який добровольцем відправився до Афганістану – Канівець Іван Дмитрович загинув у віці 26 років в 1987 році, від смертельного поранення, так і не прийшовши до тями. І залишив на цій Землі сиротою 1-річного сина. Посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки». Двадцятирічним відійшов у вічність сержант Володимир Сторчун далекого 1988 року. Володі залишалось служити 2 дні до мобілізації. Того страшного осіннього дня солдат стояв на посту, пролетіла машина і автоматною чергою забрала молоде життя. Посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки».  Юрі Кононенку було 19. Колона, в якій перебував рядовий Кононенко потрапила в засідку. Виводячи автомобіль з-під обстрілу, Юрій був смертельно поранений. Причина смерті  - асфіксія шляхом штучного здавлювання грудної клітки та живота. Посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки». Ведуча зачитала присутнім останній лист Ю.Кононенка додому.

На зібрані були присутні безпосередні учасники  афганської війни:

1.     Онищенко О.А. – колишній інженер з авіаційного й розвідувального оснащення. Підполковник. А нині голова Диканської районної спілки ветеранів війни в Афганістані.

2.     Братський Олександр Володимирович – кадровий військовий, полковник, в роки війни виконував обов’язки начальника штабу батальйону забезпечення військ 40-ї армії, багато років служив військовим комісаром в Диканьці, голова благодійного фонду «Допомога військовим», наш працівник – художник.

3.     Червонюк Ігор Федорович – в роки афганської війни – командир стрілецького відділення, сержант. Нині голова спілки інвалідів війни в Афганістані «Світанок», майстер народного мистецтва України.

Учасники афганської війни поділились своїми спогадами, а також дали «настанови» сучасній молоді, як не втратити себе у скрутних життєвих ситуаціях і залишитись людиною за будь-яких обставин.

28 липня 1988 року були підписані Женевські угоди за якими Радянський Союз був зобов’язаний вивести свій військовий контингент із Афганістану в 9-місячний термін, починаючи з 15 травня. Остаточно війська були виведені 15 лютого 1989 року.

На завершення присутнім юнакам та дівчатам побажали жити в мирний час із синім небом над головою.

Тематичний урок до Дня Соборності України

  У сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі. Тож в передень цього свята 18 січня 2018 року в Диканському історико-краєзнавчому музеї ім. Д.М.Гармаша для учнів 10 класу Диканського НВК ім. М.В.Гоголя  був проведений тематичний урок присвячений цій події.

   Ведуча заходу науковий співробітник музею Наталія Дзюба познайомила присутніх з історією цього свята та передумовами його виникнення.

   Перша світова війна створила небезпечний прецедент, поставивши великі маси українців в лави воюючих одна з одною ворожих армій. Одночасно війна, яка обернулася шерегом революцій, створила якісно нові можливості для відновлення української державності та реалізації соборницьких прагнень. Проголошення Центральною Радою Української Народної Республіки стало центральною подією Української революції 1917 – 1921 рр., логічним завершенням довготривалого національно-визвольного руху. IV Універсалом Центральної Ради і на мирних переговорах в Бресті з країнами Четвертинного блоку УНР твердо заявила про соборницьку перспективу своєї державної політики. Революція 1918 р. в Австро-Угорщині посилила надії українців Наддністров’я на здобуття права власного самовизначення, а факт існування державності на Великій Україні надавав їм упевненості в неминучості об’єднання нації в єдиній Українській Соборній Самостійній Державі. 

  18 жовтня 1918 р. у Львові сформувалася Українська Національна Рада (УНРада) на чолі з Євгеном Петрушевичем, яка взяла у свої руки владу в західно-українських землях, проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які «творять цілісну українську територію, уконституйовуються... як Українська держава». Ідея соборності українських земель набула державного статусу. 

   Важливим є й факт легітимності завершальної стадії соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху – Українська Національна Рада та Директорія УНР – ще 1 грудня 1918 року в Фастові уклали Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі: «Правительства обох Республік... уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю». 
 3 січня 1919 року у Станіславі було ухвалено рішення про злуку, в якому зазначилося: «Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку». 

  Остаточна процедура оформлення соборності відбулася в Києві 22 січня, в першу річницю проголошення ІУ Універсалу Центральної Ради. В цей день був підписаний і оприлюднений спеціальний Універсал Директорії УНР, який дістав також назву Акту Злуки. Вітаючи січневе рішення УНРади, Директорія урочисто оголосила про те, що: «Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.  Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду». 

  На додачу, День Соборності України був оголошений вихідним. Однак радість українців тривала недовго. ЗУНР проіснувала лише до літа 1919 року, а ще через рік із політичної карти зникла й УНР. І хоча соборна Україна проіснувала зовсім недовго, Акт злуки УНР із ЗУНР і факт підписання документа мали велике історичне значення. Українці заманіфестувати перед усім світом про неподільність українських земель та солідарність свого народу. Офіційним державним святом День соборності України став лише в 1999 році після підписання Леонідом Кучмою відповідного наказу.

  А на завершення всім присутнім, на згадку про зустріч, були роздані листівки з гімном Диканщини.

День волонтера

  Ще в 1985-му році Генеральна Асамблея ООН на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам держав відзначати 5 грудня як «Міжнародний день волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку». Тому саме в цей день в Диканському історико-кразнавчому музеї ім.Д.М.Гармаша, в залі "Революції Гідності", відбулися урочистості щодо вшанування діяльності диканських волонтерських організацій.

 Перший потужний сплеск волонтерства в Україні був пов'язаний із  чемпіонатом Європи з футболу 2012 року. Та найбільш широкий розвиток руху був спричинений подіями Євромайдану та війною на Сході України. Волонтери допомагають збирати кошти, одяг, їжу, медикаменти на потреби Збройних сил України, добровольчих загонів, переселенців із зони проведення АТО і т.д. Крім того, українські волонтери займаються просвітництвом, профілактикою шкідливих звичок та негативних соціальних явищ, організацією дозвілля дітей та молоді, соціально-правовим захистом нужденних та різноманітною іншою роботою. 

 Диканчани теж не залишилися осторонь. З початком війни на Сході України в Диканьці 21 березня 2014 р. був заснований благодійний фонд «Допомога військовим». За період заснування фонду зібрані кошти направлені на закупку бронежилетів, шоломів, військових форм, дальноміра, планшетів, електрообладнання, плівки, медпрепаратів та багато іншого. Допомагали збирати кошти як керівники підприємств, так і свідомі диканчани, проводилися благодійні концерти. А 21 січня 2015 року не байдужі диканчанки об'єдналися в "Диканський жіночий батальйон". 18 вересня, цього ж року, його було офіційно зареєстровано, як громадську організацію «Волонтери Диканщини». Свою роботу вони розпочали з плетіння маскувальних сіток та «кікімор» для снайперів. Й на даний час не припиняють збирати продукти, сушать овочі. Відправляють в зону проведення АТО сухі борщі, супи, солені овочі, вінегрети, салати по-корейськи, налисники, пиріжки, печиво і т.д.

  Тож привітати волонтерів зі святом та подякувати їм за нелегку та самовіддану працю прийшли голова Диканської районної ради Володимир Шкарбань, його перший заступник Зоя Присяжнюк та голова громадської організації «АСУ АТО Диканщини» Євген Танасійчук.

 До привітань долучився також і колектив історико-краєзнавчого музею. Після урочистотей старший науковий співробітник Галина Золотайко для волонтерів провела оглядову екскурсію по музею, а учні дитячої музичної школи ім. Ганжі влаштували для них маленький концерт.

Пам'яті жертв Голодомору

  Голодомор 1932-1933 років – одна з найтрагічніших подій за всю історію нашої країни. Пам'ять жертв Голодомору вшановують щороку в четверту суботу листопада.

  Вагомого приводу для Голодомору 1932-1933 років не було. Влада СРСР запровадила його штучно, проводячи примусові хлібозаготівлі. Відповідно до яких кожен селянин повинен був здавати певну норму зерна. У селян, які не могли здати цю норму, забирали всю худобу та іншу їжу. Дороги у великі міста були перекриті, а тих, хто намагався прорватися, розстрілювали на місці. Така політика продовжувалася протягом 17 місяців. За цей час загинуло близько 4 мільйонів людей. А взимку люди гинули особливо часто: 24 людини у хвилину, з яких було понад 80% українців, трохи менше 5 відсотків росіян, а інші: євреї, поляки, білоруси, болгари. Половина жертв була у віці від 6 місяців до 17 років. 

   Проте точних даних про кількість жертв немає тому, що всі документи були відразу ж знищені. Історики, говорячи про втрати, розходяться в цифрах від 2 мільйонів до 10.

  У 2006 році Верховна Рада України офіційно назвала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Цю ініціативу підтримало 24 країни по всьому світу.

   Темі Голодомору 1932-1933 років 20 листопада 2017 р., у Диканському історико-краєзнавчому музеї ім. Д.М.Гармаша, було присвячено відкритий урок для учнів десятих класів Диканського НВК ім. М.В.Гоголя, який  провела старший науковий співробітник Галина Золотайко. 

 Вона розповіла про причини виникнення голоду в 1932-1933 роках, навела цікаві факти як з історії нашого народу, так і власної родини, яка пережила ці страшні події.

Експозиція в історико-краєзнавчому музеї ім. Д.М.Гармаша,

присвячена Голодомору 1932-1933 рр. та жертвам політичних 

репресій 1937-1938 років.

"Юний художник - 2017"

  В Диканському історико-краєзнавчому музеї ім. Д.М.Гармаша вже стало традицією, напередодні дня народження талановитої художниці Марії Башкирцевої, проводити районний конкурс дитячого малюнка "Юний художник" серед учнів шкіл Диканського району. Тож і цього року 23 листопада в Диканському НВК ім. М.В.Гоголя відбулося урочисте підведення підсумків цьогорічного конкурсу.

  Журі  у складі директора районного Будинку дитячої та юнацької творчості Марини Дєєвої, методиста районного методичного кабінету відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Лариси Сердюк, художників Валерія Гришаніна та Олександра Братського, майстрині Оксани Фесенко, провідного екскурсовода Нелі Гордівської розглянуло 116 робіт. Переможців визначали у трьох вікових категоріях. Серед наймолодших учасників - учнів 1-4 класів - кращими визнано малюнки Полєвікової Олександри (1 місце), четвертокласниці Диканськоїго НВК ім. М.В.Гоголя, Шайдур Ольги (2 місце) з Стасівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М.К.Баширцевої та Вихватнюк Марії з Диканської ЗОШ І-ІІІ ст. (3 місце).

  Переможцями у середній віковій категорії стали: учениця сьомого класу Диканської ЗОШ І-ІІІ ст. Оксана Зелененька (1 місце), Кодак Анастасія восьмикласниця з Диканської ЗОШ І-ІІІ ст. та вихованка районного Будинку дитячої та юнацької творчості Кузьміна Катерина (2 місце),  Пилипенко Максим, вихованець БДЮТ  разом з  Рядно Дашою зі Стасівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М.К.Баширцевої (3 місце).

 Серед старшокласників відзначено Єлизавету Рябоконь з Диканської ЗОШ І-ІІІ ст. та Єлизавету Покутню (1 місце) з Диканського НВК ім. М.В.Гоголя, Говоркову Катерину, дев'ятикласницю Диканського НВК ім. М.В.Гоголя (2 місце) та Данішевську Софію, ученицю Стасівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М.К.Баширцевої (3 місце).

  В цьому році журі було непросто назвати кращих, адже кожна робота була гарна і заслуговувала на увагу, тож поза конкурсом було вирішено відзначити  ученицю Стасівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М.К.Башкирцевої Калатур Кароліну та ученицю 5 класу Сергу Софію з Диканського НВК ім. М.В.Гоголя, якій також було вручено подарунок від завідуючого сектору культури і туризму Євгена Онищенка.

  Переможців та учасників конкурсу привітали: Микийчук Володимир Пилипович  з Полтавської обласної Асоціації органів місцевого самоврядування, який представив книгу Василя та Ванди Лис про Марію Башкирцеву "Спалах генія", Євген Онищенко - завідувач сектору культури і туризму Диканської РДА та молодий художник, учасник телешоу "Україна має талант" Валерій Гришанін, який закликав присутніх продовжувати творити і не зупинятися на досягнутому. На виставці також були представлені роботи ще однієї молодої художниці Уляни Миронової, які вона подарувала в картинну галерею ім. М.Башкирцевої та в Диканський НВК ім. М.В.Гоголя.

  А наостанок додав настрою всім присутнім невеликий концерт, підготовлений учнями Диканської музичної школи ім. В.В.Ганжі скрипальками Поліною Правденко, Соломією Серьогіною та бандуристкою Олею Кравець.

"Хоробрі серця"

 Напередодні свят -  Покрови Пресвятої Богородиці, Днем захисника України та Днем українського козацтва - 13 жовтня, в історико-краєзнавчому музеї відбувся тематично-масовий захід "Хоробрі серця". Свято відбулося в дев'ятому залі музею, присвяченому Революції Гідності й АТО.

  До присутніх зі вступним словом звернулася директор музею Н.Крюченко, її виступ доповнили науковий працівник Н.Дзюба та провідний екскурсовод Н.Гордівська. Привітали присутніх зі святом голова райдержадміністрації В.Шкарбань і голова районної ради С.Муха, волонтер Н.Моргунова та голова благодійного фонду "Допомога військовим"  О.Братський.

 Директор Будинку дитячо-юнацької творчості М.Дєєва повідала, як вихованці гуртків виготовляли обереги для захисників та писали листи з побажаннями бійцям. Поділився з присутніми своїм бойовим досвідом голова громадської організації "АСУ АТО Диканщини" Є.Танасійчук. Мама воїна АТО С.Бородай разом з М.Петровою виконали пісню на слова Василя Симоненка "Лебеді материнства". А наостанок, учасники художньої самодіяльності районного Будинку культури О.Гандзюк та А.Домненко виконуючи пісню "Над землею тумани", розчулили всіх присутніх.