Свято "Пісні Бузкового гаю"

  9 травня 2014 року о 14.00 в смт Диканька в Бузковому гаю, відбудеться обласне пісенно-мистецьке свято "Пісні Бузкового гаю".

   На головній сцені на гостей свята чекатимуть: виступи кращих колективів художньої самодіяльності району.

     А поки на головній сцені артисти демонструватимуть своє мистецтво, у містечку майстрів, яке стало обов'язковим атрибутом свята, теж буде на що подивитися. Прямо на очах у гостей куватимуть свої вироби ковалі, проводитимуть майстер-класи гончарі та майстри з лозоплетіння. Відвідувачі матимуть можливість придбати гончарну продукцію: глечики, тарілки, макітри, сувеніри, вишиті рушники, сорочки, українські віночки, вироби з соломи, верби і лози, вишивку бісером, ляльку-мотанку, вироби з дерева: різьблені шахи і шашки, скрині, картини місцевих художників та багато іншого.

     На "Піснях Бузкового гаю" кожен зможе знайти собі розвагу до смаку. Гості свята матимуть можливість сфотографуватися у фотосалоні "Солоха", покататися на човнах Пивоварським ставом, проїхатися на бричці, спробувати місцевого печива, скуштувати шашлику, плову, вареників, галушок, козацької каші.

     Для маленьких відвідувачів свята на території діятиме безліч розважальних атракціонів. Вони матимуть змогу підкорити вершини атракціонів, пострибати на батутах, покуштувати поп-корн і солодку вату.

     На закінчення свята гостей чекатиме святкова дискотека та феєрвейк.

Радість з неба ся являє, Паска красна день вітає...

На столі - духмяна паска,
А круг неї  - писанки.
Уділи нам, Боже, ласки
На всі дні, на всі віки!..
               П. Воронько
  

  Свято Світлого Христова Воскресіння, Великдень – головна подія року для православних християн і найбільше православне свято. Тому в Диканській картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої напередодні свята була відкрита виставка пасхальних композицій, вишитих ікон, рушників диканських майстринь. 
  На виставці представлені роботи Світлани Павленко, Наталії Нелюби, Жанни Шаманової, Людмили Мороховець, Валентини Педенко, Ольги Троян, Валентини Черепахи, Оксани Фесенко, Інни Халоджи, Наталії Братської, Ірини Кикоть, Світлани Шило, Лариси Воронянської. Постаралися і юні диканці - вихованці ДЗН №4 "Теремок" Лера Слинько і Даніела Стешенко.

Роботи Педенко В., Фесенко О., Черепахи В., Павленко С.

Роботи Троян О.

Роботи Мороховець Л., Шило С., Черепахи В.

Роботи Воронянської Л., Нелюби Н., Шаманової Ж., Кикоть І.

Роботи Халоджи І., Братської Н., Кикоть І.

Роботи Слинько Л. і Стешенко Д.

Майстрині В.Педенко, В.Черепаха, Л.Воронянська, І.Кикоть, О.Фесенко, Н.Братська

      

Виставка робіт художниці Лимар Тетяни

  11 квітня в виставковому залі картинної галереї ім. М.К.Башкирцевої відбулося урочисте відкриття виставки робіт художниці з Полтави Лимар Тетяни Вікторівни.

Директор музею Н.Крюченко відкриває виставку

  Художниця народилася 31 травня 1991 року у Диканьці, але потім разом з батьками переїхала до м. Полтави. Навчалася у Полтавській дитячій художній школі, закінчила Полтавський національний технічний уніерситет ім. Ю.Кондратюка, факультет образотворчого мистецтва (4 курс). Зараз навчається в Полтавському національному педагогічному університеті ім. В.Короленка на психолого-педагогічному факультеті за напрямом образотворче мистецтво.  Таня активна учасниця Всеукраїнських виставок, живописних пленерів, міжнародних фестивалів та національних конкурсів. Роботи зберігаються у приватних колекціях та Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному.

Учасники дитячої художньої студії

Музичний номер від вчителя і  учнів дитячої музичної школи

Святкування 205-річчя від дня народження М.В.Гоголя

Навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити.

М.В.Гоголь

  Минають роки і століття, відходять у небуття покоління людей, а справжнє мистецтво переживає своїх творців і живе у серці народу, надаючи йому снаги і сил душевних в ім'я минулих і прийдешніх поколінь.

 Літературна доля М.В.Гоголя при його житті мала щасливий початок і драматичний фінал. Творчий шлях митця був не таким вже й довгим - всього два десятиліття, але зазнав Гоголь на ньому і високих злетів духу, і гірких розчарувань.

 Дороге і близьке ім'я Миколи Васильовича нам, диканчанам, адже саме він прославив наше селище у своїх "Вечорах на хуторі біля Диканьки".

 1 квітня 2014 року в гоголівському залі Диканської картинної галереї ім. М.К.Башкирцевої відбулися урочистості до 205-річчя від дня народження М.В.Гоголя. На свято були запрошені учні Диканської гімназії ім. М.В.Гоголя, місцеві самодіяльні художники та шанувальники творчості письменника. Ведучою заходу була науковий співробітник музею Н.С.Дзюба.

 Місцевий гуморист Іван Барабаш представив свою збірку гуморесок "А я у Байраці живу..."

 Самодіяльні художники В.Ф.Криворучко, О.В.Братський, Л.М.Бекпулатова, М.П.Жовноватий, картини яких експонуються у гоголівському залі, розповіли присутнім про своє захоплення творчістю М.В.Гоголя і про історії створення своїх робіт.

 Ну, і яке ж свято без Вакули і Оксани!

 Музичний гурт "Первоцвіт" під керівництвом С.Бородай порадували гостей гарним співом, виконавши українську народну колядку.

Виставка до 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка

Наша дума, наша пісня

 Не вмре, не загине...

От де, люди, наша слава,

Слава України!

                                               Т.Шевченко

   Неперевершений світоч української культури, геніальний поет, художник, мислитель Тарас Григорович Шевченко відомий в історії України як непохитний борець за її державну незалежність та політичну самостійність, за повне визволення українського народу від національного й соціального гноблення. Його пройняті демократичними ідеями твори набули популярності серед громадськості та широких мас. Тарас Шевченко піднісся до вершин людського духу, до вершин вселюдської любові, бо був найбільшим патріотом України, заповідав нам любити свій народ, плекати свою культуру.

  Творчість Кобзаря багатогранна, як і його талант. Він був і глибинним ліриком, і творцем епічних поем, і прозаїком, і драматургом, і великим художником. Переважну більшість своїх творів Тарас Григорович створив за межами України. Але й на чужині він зумів виразити, відтворити духовний стан свого народу. Далеко від рідного краю він творив для себе Україну і пензлем, і словом.

   В березні 2014 року вся Україна і світова спільнота відзначає 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка. Тож, в Диканській картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої, відкрита виставка, присвячена великому Кобзарю.

    На виставці представлені фотопортрети Т.Г.Шевченка різних років, роботи місцевих майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, колекція поштових листівок і марок, зібрана О.В.Братським та графіка професійних художників Б.З.Шаца, В.І.Касьяна. 

Диканські художники - серед переможців обласного фестивалю ім. Г.Ксьонза

Художники О.Братський, Д.Марченко.

  Для творчої людини визнання її доробку, праці, досягнень - найбільша нагорода. До когорти митців належать і художники - як професійні, так і самодіяльні. Правда, різниця в статусі на їхніх полотнах не відчутна, майстерність стирає всі грані.

  Нещодавно завершився обласний фестиваль художників-аматорів імені Григорія Ксьонза, оголошений Полтавською обласною радою. У ньому взяли участь сто живописців з чотирьох міст обласного значення і двадцяти районів області. В Полтавському художньому музеї (Галереї мистецтв) ім. М.Ярошенка відбулося відкриття виставки картин переможців обласного етапу. На розгляд обласного журі було представлено 311 робіт, відібрано для виставки - 126 картин 68 художників. При оцінюванні журі враховувало креативність у зображенні подій, явищ, цікавих моментів життя, художній рівень робіт, їхню композиційну досконалість, авторське самовираження. Із 16 творів художників Диканщини, поданих на конкурс, виставковий зал Галереї мистецтв прикрасили полотна Олександра Братського ("Кочубеївські дуби"), Вільяма Порініса ("Останні жителі села", "Засуха", "Портрет фрау Ольги"), Дмитра Марченка ("Ранок у лісі"), Ірини Кудінової ("Натюрморт з вишнями"), Людмили Бекпулатової ("Калина", "Півонії"). Ці ж картини увійдуть до каталогу робіт художників-переможців обласного етапу фестивалю. Він являє собою презентаційне видання, котре буде рекламувати роботи полтавських художників-аматорів не лише в області,  а й в усій Україні та за кордоном. Адже мова мистецтва розкриває ширші можливості, аніж самі лише дипломатичні перемовини. Недарма французький художник ХІХ ст. Каміль Пісарро говорив: "Картини художника розкажуть про нього набагато більше, ніж могли б написати біографи".

В.Порініс "Портрет фрау Ольги".

І.Кудінова "Натюрморт з вишнями".

Л.Бекпулатова "Півонії", "Калина".

Час вибрав їх...

                                             Афганістан ночами сниться:

                                                                  Наш взвод стоїть в однім строю…

                                                     Полеглих друзів бачу лиця

                                              І сиву молодість свою.

                                                                                     В.Туркін

  15 лютого 2014 року виповнилося 25 років з дня виведення обмеженого контингенту  радянських військ з Афганістану. Вивід військ був здійснений планомірно у строгій відповідності з Женевськими угодами при підтримці світової спільноти. На момент підписання угод чисельність радянських військ в Афганістані становила 103 тисячі чоловік. 7 квітня 1988 року міністр оборони Радянського Союзу Д.Т.Язов підписав директиву про виведення військ згідно із затвердженим графіком з 15 травня  1988 до 15 лютого 1989 року в два етапи. 14 лютого 1989 року на аеродромі в Кабулі уже повністю господарювали афганці. Після обіду злетіли  два літаки ІЛ-76 із солдатами охорони, а ввечері на третьому вилетіло керівництво опергрупи Міністерства оборони Радянського Союзу. Останнім із складу обмеженого контингенту (за винятком тих, хто залишився у полоні) вранці 15 лютого перейшов по мосту «Дружба» через річку Амудар’ю командуючий 40-ю армією генерал-лейтенант Борис Громов. У другій половині дня залишили Афганістан радянські прикордонники. По іншу сторону кордону, у Термезі й Кушці, воїнів зустрічали в основному їхні рідні й близькі, місцеве населення, журналісти. Ніхто з керівників СРСР не знайшов за потрібне хоча б бути присутнім при  поверненні на Батьківщину своїх солдатів. Так завершилася ця тяжка і довгі роки засекречена війна…

     Будь-яка війна несе смерть, каліцтво, «вдягає» в журбу тисячі материнських  сердець.  У  війни  холодні   очі,   у   неї   свій   рахунок,   своя

безжальна арифметика.

    Бойові дії в Афганістані продовжувалися з 25 грудня 1979 р. по 15 лютого 1989 р. Ця війна тривала дев’ять років, один місяць і дев’ятнадцять днів. Через Афганістан пройшло 620 тисяч військовослужбовців. Загальні людські втрати СРСР у війні – 14 453 осіб, з них вбито в бою – 9 511, померло від ран – 2 386, померло від хвороб – 817, загинуло в аваріях, катастрофах, від нещасних випадків і самогубства – 1 739 чол.

    За даними Української спілки Ветеранів Афганістану, через афганську війну пройшло 160 тисяч осіб з України. Не повернулося з війни 3 360 чол.

     В числі тих,  хто не повернувся з афганської війни є й імена наших земляків. Це: рядовий Кононенко Юрій Михайлович, старший лейтенант Канівець Іван Дмитрович, сержант Сторчун Володимир Володимирович та капітан Храмов Олег Володимирович, який загинув під час виконання миротворчої місії в одній із провінцій Афганістану.

   Цього року, в фойє районного Будинку культури, була проведена тематична виставка, присвячена 25-й річниці виведенню радянських військ з Афганістану. На ній були представлені картини, книги та статті присвячені цій війні, а також військові фотографії і  листи того періоду.