Самодіяльному художнику Братському О.В. - 60

Для людини з талантом і любов'ю до праці не існує перешкод.
Людвіг ван Бетховен.
  Саме такими словами можна охарактеризувати самодіяльного художника Братського  Олександра Володимировича, який 22 січня відзначив свій ювілей. 
    В літекратурно-мистецькій вітальні ім. М.К.Башкирцевої зібралися родичі, друзі, колеги, шанувальники творчості майстра. Ведучою вечора була Н.В.Крюченко, директор Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша, де зараз працює художник. Вона ознайомила присутніх з біографією ювіляра, розповіла про цікаві моменти з його життя.
   Першими хто вітав художника з днем народження були вихованці дитячого ясла-садка "Ромашка", які підготували музичне привітання.

  На чолі з Миколою Васильовичем Гоголем Олександра Володимировича вітали Ус Олександр Юрійович – голова райдержадміністрації, Муха Станіслав Володимирович – голова районної ради, Товстій Валерій Володимирович – голова селищної ради. Всі вони захоплюються роботами художника, тому бажали йому продовжувати творити, не зупинятися на досягнутому.
   Справжнім сюрпризом для ювіляра був приїзд його друзів з Решетилівки, де з 1983 по 1988 роки він служив замісником Решетилівського районного військового комісара.
 Працівниками історико-краєзнавчого музею, до ювілею художника, був підготовлений і презентований буклет "Олександр Братський - 60". 
  Зі своїми поздоровленнями до Олександра Володимировича звернувся начальник відділу культури, туризму та архівної справи Є.О.Онищенко.
  До нього приєдналися художник-нумізмат Журов В.П. та художниця Мірошниченко А.С., які подарували художнику свої роботи.

  З музичними вітаннями на свято завітали вчителі Диканської музичної школи Т. Авдєєва та Т. Чернова, гурт "Тріоль" у складі М. Кальницької, М.Гергала та С. Іванова. А фольклорний колектив "Берегиня" разом з піснею подарували художнику козацькі обереги.
  Голова ради ветеранів війни і праці району А.С. Івашко привіта ювіляра і подарував цінний подарунок.
  А найщирішими вітаннями для Олександра Володимировича стали привітання великої родини.



"Ви так багато, воїни, пройшли, тож повертайтеся живими"

 Саме так називається перша персональна виставка художниці Мірошниченко Альони Станіславівни, урочисте відкриття якої відбулося 13 січня 2015 року в літературно-мистецькій вітальні картинної галереї ім. М.К.Башкирцевої.
   На урочистості були запрошені воїни-диканчани, які проходять службу в зоні АТО, волонтери, підприємці Диканщини, які піклуються про своїх земляків, що знаходяться на фронті. Також на заході були присутні представники влади, працівники культури та школярі-старшокласники Диканської гімназії ім. М.В.Гоголя.
  Виставку відкрила директор Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша Н.В.Крюченко, яка розповіла присутнім про художницю. Альона Мірошниченко - дружина воїна Сердюченка  Віталія, який зовсім недавно на новорічні свята по ротації знаходився на відпочинку дома і розповів їй про своїх друзів-однополчан, що несуть службу на 15-му блокпосту поблизу Маріуполя. В серпні місяці, коли чоловік пішов на службу в подружжя народилася ідея створити портрети бойових товаришів. 
   На виставці представлено 33 портрети, намальованих простим олівцем, які передають внутрішній світ героїв, одягнених у військову форму. Це вони захищають свою Батьківщину, проявляючи героїзм і патріотизм. Вони потрапили на 15-й блокпост з Житомира, Дніпропетровська, Запоріжжя, Кременчука, Пирятина, Лохвиці, Полтави, Одеси, Диканьки.
  На урочистостях до слова запрошувалися начальник відділу культури, туризму і архівної справи Онищенко Є.О., військовий комісар диканського району Каланій О.Д., голова благодійного фонду "Допоможи воїну" Братський О.В., голова районної ради Муха С.В., та заступник голови райдержадміністрації Бєляєва Т.Г.
  Особливо схвилював присутніх виступ воїна-афганця, що нині очолює волонтерський рух на Диканщині Онищенка О.В. Це він на своєму власному автобусі майже щотижня розвозить благодійну допомогу, яку збирають на Диканщині для воїнів АТО. Від колективу музею він узявся передати воїнам історичний нарис "Диканщина". Директор музею попросила волонтера, щоб воїни-земляки залишили свої підписи на прапорі Диканщини, який потім стане експонатом історико-краєзнавчого музею.
  Не менш зворушливими були розповіді воїнів АТО, які нині знаходяться у відпусці - братів Неглядів Володимира та Рустама, Єлізарова Олександра та Сухоняка Івана.
  Не байдужі до долі України, до болю і страждань інших людей наші диканчани: подружжя Бабичів, Овсіїв, Михайликів, Лоза. Жителі Диканьки Явдощук О.П., Новак Д.І., Ковальчук Н.І., Носач Т.І., Ненюков М.М., Литвин М.І. теж надають посильну допомогу.
 На завершення учасники художньої самодіяльності РБК подарували присутнім декілька приємних музичних номерів.






Режим роботи музею у святкові дні

Годинник б'є!
Під звуки бою
Вже рік старий кудись іде.
Нехай, прощаючись, з тобою
Всі наші біди поведе!
З наступаючим Новим роком!


У святкові дні музей не працює  1, 5 та 7 січня 2015 року.

Нова експозиція "Будянський фаянс"

 10 грудня 2014 року в картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої відбулося відкриття нової експозиції виробів майстрів Будянського фаянсового заводу. Ці експонати потрапили до музейної колекції в середині 80-х років від Бориса Петровича П'яниди, в той час художника заводу, уродженця с.Дячкове Диканського району. Крім своїх робіт він передав роботи художників Вакула Р.С., Кломбицької Г.І., Ніколаєва М.Б., Чернової Г.Д.
П'янида Б.П. Набори "Святковий", "Троянди".
Вакула Р.С. Блюдо ювілейне.
Чернова Г.Д.  "Гуляка".
  Будянський фаянсовий завод - найбільше підприємство фарфорово-фаянсової промисловості України. Засновано його у 1887 році видатним промисловцем М.С.Кузнєцовим, який володів багатьма фарфоровими заводами Російської імперії. Слід особливо відзначити, що майже вся продукція заводу відрізняється високою технічною якістю.
  В 1970-80-х роках Будянський фаянсовий завод став найбільшим в Україні, він випускав 34% всього обсягу фаянсу, що виготовлявся тоді в СРСР. Завод з успіхом експонував свою продукцію на міжнародних художніх і промислових виставках і ярмарках, був активним експортером фаянсу.
  Будянський фаянс у ці роки набув неповторного вигляду холодною кольоровою гамою розписів, м'якими тональними співвідношеннями. Ця кольорова палітра стала улюбленою для будянських художників завдяки розвинутій технології розпису підглазурними фарбами і солями металів.
  Для присутніх на відкритті нової експозиції сучасня майстриня Диканьки Кикоть Ірина провела майстер-клас з нової техніки - декупажу. Крім цього гостям була запропонована виставка-продаж творів в техніці декупажу майстринь Кикоть І. і Купка С. 
  І дорослі, і діти зацікавлено спостерігали за оформленням модних сьогодні атрибутів інтер'єру в техніці декупажу.





Славні люди землі диканської

 28 листопада 2014 року працівниками Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша було проведено зустріч із трудівниками Диканщини, які в 70-80-і рр. ХХ ст. працювали в сільськогосподарських і промислових підприємствах краю. Зустріч розпочалася в приміщенні музею, де гостям була запропонована коротка оглядова екскурсія по експозиції музею, під час якої акцентувалася увага на нові зміни і доповнення, які були зроблені в експозиції музею протягом останнього року.
  В залі історії другої половини ХХ ст. була представлена нова експозиція, що розповідає про розвиток економіки диканського краю в 70-80-і рр. В експозиції розповідається про роботу Диканського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів, району електричних мереж, районної друкарні і чотирьох будівельних організацій.

 В цій же вітрині розповідається і про роботу Диканської дільниці міськмолокозаводу, Диканської сорто-випробувальної дільниці, заводу продтоварів "Промінь", промкомбінату "Райдуга", та райспоживспілки, зокрема райунівермагу "Диканька". Акцентується увага на передовиках виробництва та працівниках, нагороджених орденами та медалями.

 Наступна вітрина розповідає про розвиток сільського господарства краю в цей же період. Одним із найпотужніших підприємств того часу було районне об'єднання "Сільгосптехніка", машинний парк якого складав більше ніж 200 одиниць техніки, кількість працюючих на підприємстві було більше ніж 150 осіб. Не менш потужним було і районне об'єднання "Сільгоспхімія", головним завданням якого було забезпечення сільськогосподарських підприємств хімічними засобами захисту рослин від шкідників і хвороб. 
 Також розповідається про роботу комплексних виробників сільськогосподарської продукції - колгоспів і радгоспів району, зокрема про колгосп ім. Леніна в Диканьці,  про колгосп ім. Кірова в Водяній Балці, про колгосп ім. Куйбишева у Великих Будищах, про радгосп "Стасівський".
 Потім гості перейшли до картинної галереї, де у літературно-мистецькій вітальні ім. Башкирцевої, де їх уже чекали гоголівські герої з вітаннями і варениками.

 Зустріч була проведена у формі товариської бесіди. Ведуча зустрічі директор музею Н.В.Крюченко запрошувала гостей ділитися спогадами і розповідати про роботу тих підприємств, на яких вони працювали. Г.В.Павлюк, тодішній начальник районного управління сільського господарства поділився спогадами про загальну економічну ситуацію в краї, назвав багато імен керівників підприємств, з якими йому доводилося працювати. Перепелиця М.Р., головний інженер районного об'єднання "Сільгосптехніка" розповів про специфіку роботи підприємства, його технічну оснащеність та головні напрямки роботи. Л.Я.Ярош, керівник міжрайонної сортодільниці нагадала присутнім про основні сільськогосподарські культури, які районувалися тоді в краї та про людей, які працювали в цій організації. Про трудівників колгоспу ім. Леніна з теплотою розповідала керівник профспілкової організації Мороз Н.М.

 Про роботу будівельних організацій краю розповідали Тімченко В.Ю. - начальник райплану, Федін М.П. -  начальник будівельного управління №5, Деримарко А.О. - головний інженер "Райшляхдільниці". 

 Своїми спогадами про будівництво газопроводу у Польщі та Болгарії поділився начальник компресорного цеху управління магістральних газопроводів Мовчан В.В.
 Про роботу підприємств харчової промисловості розповідали головний технолог заводу продтоварів "Промінь" Дейнека О.Ю., головний технолог хлібзаводу Шоха Н.А. та начальник цеху молокозаводу Сотник В.М.  

 Своїми спогадами також поділилися працівники сфери обслуговування: працівник побуткомбінату з багаторічним досвідом Русина М.О. та заступник начальника райспоживспілки Липенко А.Т.
  Підсумував невимушену розмову Перехрест М.В. - голова районної ради депутатів трудящих, який займав цю посаду близько 20 років.
 Виступи гостей змінювали номери художньої самодіяльності, підготовлені працівниками районного Будинку культури. 

 Завершила зустріч ведуча Н.В.Крюченко, яка вручила самодіяльному художнику і пошуковцю Журову В.П. грамоту за активну пошукову і дослідницьку роботу.

Конкурс дитячого малюнка, присвячений 156-й річниці від дня народження М.К.Башкирцевої

  Традиційно, як і щороку, у картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої відбулася виставка-конкурс робіт юних диканських художників, приурочена дню народження художниці Марії Башкирцевої. Цього року на розгляд журі було представлено 94 роботи. 




  Учні шкіл району змагалися у трьох вікових категоріях: 1-4, 5-8 і 9-11 класи. Серед наймолодших призові місця вибороли Чипенко Микола, учень Диканської гімнаїі ім. М.В.Гоголя, учениця Диканської гімназії №2 Зелененька Оксана і Рядно Дарія зі Стасівської гімназії ім. М.К.Башкирцевої. З-поміж учнів 5-8 класів було представлено найбільше робіт. В цій категорії перемогу здобули учениці Диканської гімназії ім. М.В.Гоголя Ісхакова Любов, Кореліна Євгенія, Говоркова Катерина та Дзюба Альона, учениця Диканської гімназії №2. Серед старшокласників перше місце посіла Рудько Анастасія, учениця Диканської гімназії ім. М.В.Гоголя. Вона подала на конкурс вже готові художні полотна. 

 Друге місце в цій вікові категорії зайняв Пасічник Владислав з Балясного, а третє - Ярошенко Олександр, учень Великобудищанської ЗОШ. Поза конкурсом у виставці взяла участь жителька Ландарів Світлана Шаповал, чиї роботи теж не залишилися поза увагою глядачів і членів журі. Усі вони отримали грамоти і подарунки від журі, до складу якого входили художники Олександр Братський, Дмитро Марченко, директор історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша надія Крюченко і провідний екскурсовод музею Неля Гордівська.


   

До рідної землі з любов'ю (40 років з дня смерті художника Горобця П.М.)

           
 В історії українського мистецтва Павло Матвійович Горобець залишиться як видатний пейзажист-лірик і один із найнатхненніших співаків природи України. 
 14 жовтня в Диканській картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої відбувся урок, присвячений вшануванню пам'яті художника-земляка.
  Про життєвий і творчий шлях художника, картини якого експонуються в Дикансьій картинній галереї присутніх ознайомили співробітники музею Г.І.Золотайко, С.М.Купка, Н.А. Гордівська та директор Н.В.Крюченко.
 Народився П.М.Гробець у 1905 році в Полтаві,  в простій, але інтелігентній сім’ї. Любов'ю до рідного краю, захопленням музикою, театром, мистецтвом він зобов'язаний своєму батькові Матвію Григоровичу, який працював набірником у місцевій типографії і, на жаль, рано пішов із життя, коли сину виповнилися ледь 17 років. 
  Малювати Павло Матвійович почав дуже рано. Спочатку перемальовував журнали мод у матері-швачки, потім, ще хлопчиком був частим гостем сусіда-француза, який маючи художню освіту давав уроки малювання в сім'ях заможних полтавців.
 Пощастило П.М.Горобцю із учителями. Перший Г.Г.Цисс - сам полтавчанин, успадкував кращі традиції мистецтва часів І.Ю.Рєпіна, у якого навчався у 1896-1900 рр. у Петербурзькій Академії мистецтв.
На протязі чотирирічного навчання у студії Г.Г.Цисса Павло Горобець отримав необхідні йому початкові професійні знання, а головне - визначив свій шлях у мистецтві. Пізніше між ними зав'язалася щира дружба, яка позитивно відзначилася на творчості молодого художника.
 Другого свого справжнього вчителя П.Горобець зустрів під час навчання у Харківському художньому технікумі в 1928 році. Це був Микола Бурачек, у 1936 році йому одному з перших, присвоєне звання Заслуженого художника УРСР.
 У М. Бурачека був свій підхід до навчання. Він навчив свого учня бачити в природі симфонію фарб, відчувати її чарівну красу і не копіювати його, як вчителя, а вчитися живописати.
  Коли навчання у Харкові закінчилося вчитель і учень весь час продовжували листування і зустрічі. М.Г.Бурачек, відвідуючи Полтаву, завжди був бажаним гостем П.М.Горобця.
  У 20-30-х роках Павло Матвійович захопився сценою, грав у народному театрі і навіть сам ставив і оформляв спектаклі. До війни він працював художником-оформлювачем у кінотеатрах "Колізей" і "Червона зірка", потім художником-кореспондентом в газеті "Більшовик Полтавщини" (тепер "Зоря Полтавщини"). Постійно в газеті з'являлися його рецензії на спектаклі і зарисовки акторів у ролях.
 Після Великої Вітчизняної війни (пройшов її від першого до останнього дня, був поранений і контужений, нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня), в 1946 році став заступником директора з наукової роботи Полтавського художнього музею, із 1963 – 1973рр. був його директором. 
 Більше 70 виставок відбулося за життя майстра. Остання, персональна у Києві, у 1973 році за рік до смерті. Не кожний український художник міг похвалитися на той час виставкою в столиці. Вона пройшла з великим успіхом і мала численні схвальні відгуки. 
 Всього за своє життя художник написав більш тисячі пейзажів, а його графічна колекція налічує сотні рисунків і дружніх шаржів. Теми його творів - природа рідної Полтавщини в різні пори року, краєвиди Криму, дніпровські береги.
Творчість майстра стала органічним виявом його особистості. Він захоплювався красою природи, музикою, літературою, театром – і все це визначило його внутрішній світ.
 Мистетво П.М.Горобця є прикладом високого професіоналізму, зразком справжньої культури, щедрості душі і серця.  
"На колгоспних ланах"

"Осінь"

"На узліссі"

"Жовтень прийшов"


ЗАТИСКАЧ! СКАЛЬПЕЛЬ!...ПЕНЗЕЛЬ!!!! ВІД ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ДО МРІЇ!

16 вересня у картинній галереї імені М.К.Башкирцевої відкрились двері у світ, де поєдналися медична точність, художня чуттєвість і велике се...