9 грудня нинішнього року Леонідові Харитоновичу Ільченку виповнилося б 90. Немає вже його серед нас, та живе пам'ять про творця: в пам'ятниках, скульптурах, картинах. Тому саме на 90-річчя з дня народження скульптора, художника в літературно-мистецькій вітальні ім. Марії Башкирцевої відбувся вечір пам'яті. Пом'янути митця зібралися його учні, друзі, рідні, шанувальники творчості.
Ведуча заходу науковий співробітник музею Наталія Сергіївна Дзюба ознайомила присутніх з офіційною біографією Леоніда Харитоновича.
Народився митець 9 грудня 1925 року в с. Байрак Диканського району. Закінчив Милорадівську початкову школу. В 1940-1941 рр. навчався в Писарівщанському ветзоотехнікумі, в 1941 р. був евакуйований на Донбас. 17-річним юнаком добровольцем пішов на фронт. З армії демобілізувався в червні 1946 р. в званні старшого лейтенанта, нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями "За відвагу", "За бойові заслуги", "За перемогу над Німеччиною в 1941-1945 рр.". Працював завідуючим клубом, художником на заводі у м. Краматорськ, а з 1966 р. і до виходу на пенсію - художником-гравером Диканського райпобуткомбінату.
Скульптурою захопився ще в 50-х роках. Але першою серйозною і дуже вдалою роботою скульптора став пам'ятник М.В.Гоголю, створений до 100-річчя смерті письменника в 1952 р., який прикрашає Диканьку і до сьогоднішнього дня.
В 1953 р. Л.Х.Ільченко виготовив бюст Т.Г.Шевченка для села Чернечий яр, в 1954 - пам'ятник для Диканьки, в наступні декілька років погруддя Кобзаря прикрасили села Байрак і Стасі. В 60-х роках світ побачила стела "Скорботна мати", встановлена в 1967 р. в Диканьці під час перепоховання жертв фашизму. А ще Леонід Харитонович автор проекту пам'ятника бойовій машині "катюша", і він же висік пам'ятний напис на гранітній стелі. Одночасно скульптор створив гіпсові погруддя командира полку "катюш" О.І.Нестеренка та комісара І.Н.Радченка, спроектував та виготовив пам'ятний знак на місці спостережного пункту полку "катюш".
Л.Х.Ільченко був активним учасником районних, обласних і республіканських творчих виставок, на яких представляв свої художні полотна та скульптури "Трактористка", "Балтійський матрос", "Хіросіма", "Урожай" і т.ін.
За виявлену любов і відданість селищу Диканьці, за особливий вклад в монументальну пропаганду і участь у спорудженні пам'ятників та монумента з'єднанням, що визволяли Диканьку від німецько-фашистських загарбників рішенням селищної ради в жовтні 1973 р. Леоніду Харитоновичу присвоюється звання "Почесний громадянин Диканьки".
Л.Х. Ільченка не стало в березні 1993 р., і тільки в серпні цього ж року Указом Президента України за особистий внесок у збагачення української національної культури, високу професійну майстерність йому було присвоєне почесне звання "Заслужений майстер народної творчості України". 4 березня 2011 року на будинку, де мешкав скульптор і художник було встановлено меморіальну дошку.
На вечорі, спогадами про митця ділилися його учні Віктор Петрович Жовноватий, який подарував портрет вчителя у музей, Василь Васильович Дмитренко, дружина товариша Зоїла Преподобного Раїса Петрівна, колега Марія Олександрівна Русин, друзі і сусіди Валентина Миколаївна Коба та Тетяна Петрівна Панченко.
Завідувач сектором культури і туризму РДА Євген Олександрович Онищенко розповів про опікування пам'ятниками і об'єктами історико-культорної спадщини району у встановленні яких брав безпосередню участь Леонід Харитонович.
У Диканській картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої є меморіальна кімната Л.Х.Ільченка, де зібрані його скульптури, художні полотна, грамоти, дипломи, інструменти. Увагу відвідувачів найбільше привертає мармурова скульптура "Лілея" за мотивами творів Т.Г.Шевченка. Саме про це розповіла директор історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша Надія Василівна Крюченко.
Народний колектив "Краянка" Диканського РБК на чолі з директором Галиною Олександрівною Мадригою заспівали улюблену пісню Леоніда Харитоновича "Йшли воли з діброви, а овечки - з поля", соліст РБК Максим Гергало - "Окрасился месяц багрянцем".
Віктор Миколайович Булава зачитав присутнім вірш, присвячений Л.Х.Ільченку, а дружина митця Галина Степанівна нагадала всім, що Леонід Харитонович дуже любив життя, був майстром на всі руки і пам'ять про нього буде жити в його скульптурах і картинах.
