День художника

  День художника — професійне свято України, яке з 1998 року відзначається щорічно у другу неділю жовтня. Тож колективом Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша, в честь свята, для учнів Диканського навчально-виховного комплексу ім. М.В.Гоголя було проведено невеликий тематичний захід.
  Ведуча - науковий співробітник музею Наталія Дзюба познайомила дітей з біографією та роботами місцевого художника Вільяма Порініса.

 А молодий самодіяльний художник, учасник шоу "Україна має талант" Валерій Гришанін для присутніх показав швидкий майстер-клас зі створення двохсторонього портрету.

  Завершилося свято презентацією виставки робіт Полєвікової Олександи, активної учасниці   конкурсу «Юний художник», який щорічно проходить у  картинній галереї ім. М.К.Башкирцевої. Її роботи гідно оцінювали журі, бо вирізнялися оригінальними техніками, новаторством.

День захисника України

 14 жовтня, згідно з указом Президента України, відзначається День захисника України! Це державне свято, вважається досить новим, але зберігає в собі історію багатьох століть. Цей день обрали невипадково, бо споконвіків на свято Покрови наші пращури вшановували воїнів-захисників. Козаки вважали, що Покров Святої Богородиці захищає і охороняє їх. Завжди 14 жовтня на Січі обирали нового отамана і влаштовували свято козацької мужності та відваги.

Крім того, за офіційною версією саме на Покрову 14 жовтня 1942 року було створено Українську повстанську армію. У цей день воїни УПА святкували також і День Зброї.

      Саме цього дня, Україна вшановує тих,  хто ціною власного життя оберігає наше мирне сьогодення і наше щасливе майбутнє. Але День захисника України – свято не тільки військових. Це свято нескорених, свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, день усіх небайдужих, які своєю професійною діяльністю, сумлінною працею, волонтерською роботою забезпечують Україні захист.

    Тому 12 жовтня, напередодні свята,  для учнів Великобудищанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. в залі присвяченому «Революції Гідності» провідним екскурсоводом Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша Нелею Гордівською був проведений урок мужності. 

  Гості свята: заступник військового комісара, начальник відділення комплектування, майор, учасник ООС, який проходив службу в Донецькій обл. Віталій Вікторович Михно та голова громадської організації «АСУ АТО Диканщини» Танасійчук Євген Анатолійович закликали всіх любити і захищати свою Батьківщину та побажали присутнім мирного неба над головою.

    А голова  благодійного фонду "Допомога військовим"  Братський Олександр Володимирович познайомив школярів з роботою фонду. Завершилася зустріч розповіддю Біляєвої Тетяни Григорівни про свого сина Віталія, який нагороджений пам’ятною медаллю Міністерства оборони України «Авдіївка. Промзона. Стояли на смерть» і на даний час боронить східні рубежі нашої країни.

День українського козацтва

14 жовтня  українці відзначають одразу декілька свят. Одне з них – Покрови Пресвятої Богородиці. Інше -  День українського козацтва. 11 жовтня історико-краєзнавчий музей ім. Д.М.Гармаша також долучився до святкування і запросив на тематичний захід учнів 8-го класу Диканського навчально виховного комплексу ім. М.В.Гоголя.

 «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем» - такими словами почала свою розповідь провідний екскурсовод Анна Кошель. А от звідки ж бере початок це свято і чому козаки обрали Покрову своєю берегинею, учням повідав отець Євгеній – протоієрей Свято-Троїцької церкви. 

Не просто так школярі зібрались в стінах історико-краєзнавчого музею для відзначення Дня українського козацтва, адже Диканька – населений пункт, заснований саме козаками. Окрім того, цього року виповнюється 360 років з дня першої згадки про Диканьку у Літописі Самійла Величка. Ведуча заходу коротко розповіла головні віхи життя літописця, не оминула факт його проживання в Диканьці. І найголовніше, пояснила молоді, яким чином наш край долучився до історії козаччини. Потім учні переглянули відеоролик про найцікавіші звичаї козаків. 

Додав колориту юний бандурист Назар Суржа, який виконав композицію: «Я кобзарик маленький». 

А наостанок восьмикласники, за допомогою ще одного відеоролика, зрозуміли, що ж означає козацький вислів: «Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі».

Новий туристичний маршрут відкрито!

 Наша Диканька відома у всьому світі, адже про неї писали М.В.Гоголь, О.С.Пушкін, М.К.Башкирцева. А чи знають самі диканці про історію свого селища, про події, які відбувалися тут, людей, що творили історію? Тож аби виправити цю ситуацію працівники історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша розробили пішохідний екскурсійний маршрут пам'ятними місцями, що знаходяться в центрі селища. Першопроходцями стали відвідувачі територіального центру, працівники районного Будинку культури та управління соціального захисту населення.

 Розпочинається маршрут біля музею, з зони відпочинку, елементи якої пов'язані з першою згадкою про Диканьку,  там також розташована і пам'ятка техніки - Локомобіль. Такі парові машини працювали в економії Кочубеїв, до і після ІІ Світової війни їх масово використовували на полях і в господарства. Цей паровик був врятований місцевими краєзнавцями від здачі на металобрухт і з 1996 року, відреставрований, є окрасою нашого селища. 

  Далі шлях екскурсантів проліг до приміщення «Трудової слави», де на початку ХХ століття стояв великий дерев’яний сарай, в якому зберігали протипожежний інвентар. А навпроти нинішнього парку Гоголя, побіля згаданої «пожежної частини», в одноповерховій кам’яній будівлі розміщувалась волосна управа – виконавчий орган влади, запроваджений внаслідок відміни кріпосного права.

   На західній стороні від волосної управи з 1904 року височіла двоповерхова школа,одна із трьох шкіл села Диканьки, приміщення якої було зведене на кошти поміщиків Кочубеїв. Вона називалася «Четырехклассное училище Министерства просвещения», тепер це картинна галерея ім. М.К.Башкирцевої.

  В парку ім. М.В. Гоголя обов'язкова зупинка біля Дуба Свободи, який був посаджений в березні 1917 року, пам'ятника класику світової літератури - Миколі Гоголю та пам’ятника «Скорботна мати». Це братська могила розстріляних у 1941-1943 роках земляків, жителів Диканьки, Діброви, Василівки, Степанівки. Перепоховання було здійснене в 1957 році  з Дзюбиного Яру, який знаходиться за РБК. А в 1967 році на могилі, на постаменті встановлена вертикальна стела з чорного граніту.

 Потім всі попрямували до колишньої електростанції і млина на розі вулиць Пушкіна і Дружби, вклонилися пам'яті скульптора-аматора, заслуженого майстра народної творчості, Почесного громадянина селища Диканьки Леоніда Ільченка біля 5-поверхового будинку, в якому він жив. Відвідали Свято-Троїцьку церкву - пам’ятку культової архітектури кінця ХVІІІ століття. 

 Збудована вона в 1780 році в історичному центрі Диканьки на місці старої дерев'яної Хрестовоздвиженської церкви. Її будівничий - внук генерального судді Запорізького війська В.Л. Кочубея Павло Васильович Кочубей.

  А  біля стели над Дзюбиним Яром, де в роки Другої світової війни було розстріляно близько 300 диканців – хвилиною мовчання вшанували загиблих земляків.

Туристичний маршрут проліг мимо районного Будинку культури, пам'ятника Т.Г.Шевченку, приміщення старої школи, меморіального комплексу на площі Слави, пам'ятника І.І.Кухарю, пошти, де зберігся будинок учительської першої земської школи в Диканьці, який був збудований в 1892 році, і завершився біля пам'ятника знаменитій "Катюші".

32-і роковини аварії на Чорнобильській АЕС

Сірий саркофаг стоїть, немов би скеля,

Приспав він ту біду, що насувалась на людей.

Призив – це честь, це наш обов’язок святий!

Нема у нас другої долі, як згинути у вирії подій.

Ішли ми в тихий бій, ліси «руді» рубали… І на реактор залізали, мирно там ми помирали…

                                                   Іван Сулимка

   26 квітня 1986 року о 1-23-44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

  Лише через три тижні при допомозі 4 тисяч тон піску, бору, свинця і глини вдалось ізолювати реактор, що продовжував випромінювати радіацію, і запобігти подальшому забрудненню грунту. З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей. Із-за традиційної в СРСР секретності від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації.

  Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним "саркофагом", збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.

  Тож  напередодні 32-ї річниці аварії на ЧАЕС 25 квітня 2018 року в Диканському історико-краєзнавчому музеї ім. Д.М.Гармаша для учнів 9-А класу Диканського НВК ім. М.В.Гоголя було проведено урок мужності, присвячений трагедії на Чорнобильській АЕС. З хронологією подій присутніх ознайомила директор музею Надія Крюченко, а запрошені ліквідатори наслідків аварії Іван Сулимка, Анатолій Яремченко і Віктор Радченко поділилися спогадами про ті страшні події. А внук Віктора Радченка, Влад подякував дідусеві за мужність, самовідданість і вручив йому квіти.

  Провідний бібліотекар Диканської ЦБС Світлана Тютюнник розповіла учням  про книгу Марії Сущенко "Екскурс у Чорнобиль" та запросила усіх до бібліотеки, де можна ознайомитися з виставкою "Чорнобиль у фактах і документах".

  А от п'ятикласник Диканського НВК ім. М.В.Гоголя Олександр Вергал, цікавлячись темою впливу радіації на все живе, поділився знаннями про те, як можна захиститися від радіоактивного опромінення та закликав усіх краще дбати про зменшення забруднення навколишнього середовища.

 На завершення - ведуча Надія Крюченко розповіла про ікону "Чорнобильський Спас" та вручила  квіти гостям уроку мужності.

Вишні з Гавронців

                                                                                                "Як мені зараз хочеться 

гавронських вишень і яблук..."

Марія Башкирцева.

  Ці слова рідним сказала художниця 26 жовтня 1884 року, будучи вже дуже хворою і знесиленою. Але в кінці жовтня нелегко виконати подібну забаганку. Та незважаючи на все, наступного дня справжнє вишневе деревце з ягодами, яке виростили в теплиці, було доставлене хворій і вона була в захваті. 

    Тож готуючись до 160-го ювілею  від дня народження відомої землячки, працівники Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша біля картинної галереї її імені, 19 квітня, посадили символічні "гавронські" вишню та яблуню. В цій почесній справі їм допомогли найстарший художник нашого селища Володимир Криворучко і переможниця у  віковій категорії 1-4 класи районного конкурсу дитячого малюнка "Юний художник" Олександра Полєвікова.

Святкування 209-ї річниці від дня народження М.В.Гоголя

 

 1 квітня цього року виповнилося 209 років від дня народження геніального земляка, класика світової літератури Миколи Гоголя. Із цієї нагоди в Диканському історико-краєзнавчому музеї ім. Д.М.Гармаша для шанувальників творчості письменника був організований перегляд першої частини документального фільму режисера Сергія Гавриленка "М.В.Гоголь. Витоки" (рос. "Н.В.Гоголь. Истоки"), де розповідалося про дитинство майбутнього майстра слова.

  Після фільму, провідний екскурсовод музею Анна Кошель ознайомила присутніх з експонатами, що знаходяться в музеї і пов'язані з Миколою Васильовичем. Її розповідь стосувалася створення копії маски М.Гоголя, збіркам творів письменника видання різних років, а також екскурсовод повідала історію виникнення назви першої збірки його творів "Вечори на хуторі поблизу Диканьки", і як вона пов'язана з родиною Кочубеїв.