"Я мовчки і похмуро бродив містом, пригнічений своїм нещастям. Але, ось я на виставці картин художника Матвія Донцова, і здійснилось диво. Я забув на мить свої біди, опинившись у полоні прекрасної живої природи. Я в царстві дивовижних ароматних квітів, їх невимовної чудової краси", - такими відгуками була відзначена виставка художника, що відкрилась у Києві в 1962 році.
Цьогоріч виповнилося 40 років, як видатний живописець пішов за межу Вічності. Тому, в літературно-мистецькій вітальні Марії Башкирцевої, був проведений вечір пам'яті художника.
Ім'я Матвія Олексійовича Донцова широко відоме у мистецькому колі. Нашій картинній галереї пощастило мати чотири роботи талановитого художника - "Черемшина", "Бузок", "Жоржини", "Річка Псьол". Їх, свого часу, від автора передав музею один з учнів Донцова, наш земляк, кандидат мистецтвознавства Борис Піаніда.
Про біографію Матвія Донцова присутнім розповіла науковий співробітник музею Наталія Дзюба.
Півтори тисячі картин створив художник за 97 років, які відміряла йому доля. А народився він 27 листопада 1877 року у м. Золотоноша на Полтавщині (нині Черкаська область). Батько помер через рік після його народження, власної домівки сім'я не мала, тож скиталися з матір'ю по квартирах, а щоб було дешевше винаймали їх за містом. Саме там почалося захоплення малого Матвійка природою. Серед широких нив і квітучих луків, під шелест лісових дерев-велетів і щебіт птахів формувався майбутній майстер пейзажу.
Художню школу М.Донцов закінчив, коли йому виповнилося 35 років. З 1922 до 1944 року Донцов жив і працював у Полтаві, згодом у Золотоноші, Ірпені. Протягом двох десятків років Матвій Олексійович викладав малювання у дитячих будинках і школах. Саме тоді він звернув увагу на здібного учня Бориса Піаніду, навчав його, як і інших своїх учнів, не лише основ художньої грамоти, а й передавав життєву мудрість.
Борис Піаніда написав про свого вчителя чимало статей, видав монографію про значення творчості художника, а після смерті Донцова в Ірпені, у будинку, де художник доживав віку, створив музей.
Розповідь ведучої доповнювали цікавими фактами з біографії майстра директор Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.Гармаша Надія Крюченко, старший науковий співробітник Галина Золотайко, учень Диканської гімназії ім. М.Гоголя Артем Постернак.
Особлива любов жила у душі Матвія Донцова до музики, він любив писати картини, відтворюючи в пам'яті класичні мелодії. На творчість його надихали й українські пісні, зберігся зошит, у який він занотовував тексти, що особливо запали в душу. На більш глибоке сприйняття творчості художника присутніх налаштували класичні твори у виконанні викладачів музичної школи Валерії Базаджиєвої та Анни Шкаровської.
Вражає сила духу, жага до творчості майстра пензля. Адже, будучи тяжко хворим, за три дні до смерті він відпросився з лікарні малювати бузок. А Матвію Олексійовичу тоді йшов 98-й рік. Навіть у такому поважному віці він не вдавався до темних відтінків, його палітра була яскравою, сонячною, хоча долю густо мережав і чорний колір.
Немає коментарів:
Дописати коментар